Раціон запорожців формувався в умовах військового побуту: мобільного, швидкого, невибагливого. Основу складали крупи, риба, рідше м’ясо, овочі, дичина, дикороси, а також продукти бродіння — квашення і сушіння. Розкішна страва з духовки була рідкістю, натомість куліш або тетеря з казана — щоденною реальністю.
Однією з найпоширеніших страв був куліш — густа пшоняна каша, яку могли легко приготувати у польових умовах. Зварений на воді або бульйоні, куліш заправляли смаженим салом із цибулею та часником. Іноді додавали картоплю чи зелень. Ця страва давала силу й витримку — саме те, що потрібно було воїну.
Подібною за популярністю була тетеря — каша з пшона, розведеного кислим житнім тістом. Сьогодні її вважають праобразом кулішу. Або ж соломаха — ще одна каша, але вже з пшеничного борошна, яку розводили у гарячій воді чи юшці, приправляли салом і часником.
Риба у козацькому раціоні була не менш важливою, ніж зерно. Її варили, смажили, в’ялили, сушили й солили. Рибні юшки, зварені на відкритому вогні, ароматизувалися свіжими травами. Особливістю козацьких юшок був саламатур — густий соус з товченого часнику, що надавав страві пікантного характеру.
М’ясо з’являлося на столі рідше — здебільшого в святкові дні або після вдалого полювання. Його не витрачали марно, а готували довго і ґрунтовно. Улюбленою гарячою стравою з м’ясом був капусняк — кислуватий, наваристий суп з пшоном і квашеною капустою.
Серед борошняних страв особливо вирізнялися галушки — просте варене тісто без начинки, яке подавали з маслом, салом або як доповнення до супів. Їх готували майже щодня, адже це була страва швидкого приготування з доступних продуктів.
Не менш цікавою була козацька випічка — наприклад, вергуни. Це тонко розкачане тісто, нарізане ромбами, смажене у великій кількості олії. Їх готували на свята, вечорниці чи ярмарки. Або потапці — скибки житнього хліба, натерті часником і обсмажені на салі, що слугували не лише їжею, а й чудовою закускою до горілки.
На свята чи у піст готували й солодку страву — шулик. Це пшеничні коржі, подрібнені й залиті медом із "маковим молоком". Шулик подавали на Маковія чи Спаса — він символізував щедрість і зв'язок із природою.
Хоча картопля з’явилася в українському раціоні значно пізніше, зернові культури, квашення, риба та зелень задовольняли всі потреби козаків у поживних речовинах. І водночас залишали простір для кулінарної вигадки.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Найкорисніша каша у раціоніСьогодні українські кухарі, ресторатори й кулінарні ентузіасти дедалі частіше повертаються до козацької кухні — як до джерела натхнення. Відтворюють старовинні рецепти, шукають забуті смаки, переосмислюють традиції. І в кожній ложці кулішу, кожному аромату сала з часником оживає історія — жива, смачна і по-справжньому наша.
Хочете краще зрозуміти козаків? Почніть з того, що було в їхніх казанах.
Бунчук Владислава