До чого може призвести жирова хвороба печінки

У нашому організмі все, що не працює як слід, спочатку супроводжується запаленням, а потім - фіброзуванням. Печінка не виняток. Активна форма жирової дистрофії – стеатогепатит – це активний запальний процес. Його супроводжують зміни в біохімічному аналізі крові: аспартатамінотрансфераза, аланінамінотрансфераза (відомі багатьом АСТ та АЛТ), білірубін значно підвищуються, як і лужна фосфатаза. Значними вважаються показники, що перевищують верхню межу норми втричі та більше.

Краплі жиру порушують внутрішню структуру клітини, тіснять її ядро ​​і відсутність корекції стану постійно збільшуються. Зрештою, гепатоцит роздмухується (під мікроскопом це схоже на балон, і процес так і назвали — балонування клітини), а після перевищення своїх резервів помирає. На місці формується мікроскопічний рубець. За структурою він схожий на будь-який шрам на шкірі, тобто складається із звичайної сполучної тканини. Звичайно, така ділянка не може виконувати функції печінкових клітин. Чим більший сегмент рубцювання, тим гірший прогноз. І в такому разі ми вже говоримо не про гепатит, а про фіброз печінки. Останньою стадією фіброзу є цироз - це стан, коли майже весь орган зазнав рубцевої деформації та практично втратив свою функцію.

Встановити рівень фіброзу досить складно. Для цього існують складні цікаві методики, наприклад, транзієнтна еластографія. Проте для клініциста критично знати, чи є факт фіброзування чи ні. З високою ймовірністю це питання відповість просте тестування, наприклад FIB-4. У комбінації з показниками УЗД, аналізами, опитуванням пацієнта лікар зможе побудувати оптимальну стратегію ведення пацієнта.